Що таке навчання, орієнтоване на учня?

PYAT_Director

• 14 Червня, 2022

Ми приділяємо велику увагу ідеї «навчання, орієнтованого на учня», і багато батьків можуть задаватися питанням, чому.

«Чому моя дитина повинна вчитися інакше, ніж я? Що це за нове навчання, яке вони придумали?»

Навчання, орієнтоване на учня, може здатися новим для багатьох, але це точно не нова концепція. Підходи, які використовує ця модель навчання, існують протягом тисячоліть. Ще Сократ сказав, що освіта – це «розпалити полум’я, а не наповнити чашу».

Однак традиційне шкільне навчання зосереджено на “наповненні чаш”. Інформація подається учням у суворому порядку правил і очікувань, поки вони сидять за партами в рядах. Івану ця інформація подається так само як і Марії; Петру — так само як і Пауліні. Так само як і іншим учням. Від них очікується, що вони будуть робити однаково. Вони повторюють інформацію вчителю, щоб отримати прохідну оцінку. Урок за уроком рік за роком “чаші” наповнюються – і витікають.

Згідно з останніми дослідженнями, лише 50% учнів знають, як «грати» в школу. Решта просто не може.

Чому?

Бо не кожен може бути ченцем.

Середньовічні ченці подарували нам багато речей – хороший сир, чудовий бренді та традиційні методи навчання. Монастир був центром навчання в середні віки, і незліченна кількість юнаків здобувала освіту в їхніх стінах. Ряди студентів за партами, мовчки переписували книжку за книжкою. Після відкриття шкіл для широкої публіки вони копіювали освітні моделі ченців. Відтоді учні мовчки продовжували переписувати з книг.

Однак навчання за девізом repetitio est mater studiorum (повторення – мати навчання) не сприяє справжньому розумінню чи осмисленню. Традиційні методи навчання в школі не розвивають ключових для дитини навичок, таких як критичне мислення, допитливість і впевненість в собі. Тому багато шкіл відійшли від «традиційного» підходу до підходу орієнтованого на учня. На це є ще одна, більш практична причина.

Вони хочуть, щоб діти зберегли те, чого навчилися.

Існує дуже практична та фізіологічна причина, чому підхід, орієнтований на учня, принципово кращий – він має на меті залучення та розширення можливостей. Цей підхід заохочує їхню творчість і дозволяє знайти правильну відповідь, а не копіювати її з книг. Він інтерактивний і заохочує їх досліджувати те, що їх цікавить. Це виносить навчання поза межі класу.

Простіше кажучи, це веселіше.

Елемент розваги, як виявилося, критично важлива для збереження знань у дітей.

Мозок дітей розвивався, щоб розуміти від народження емоції, але не логіку. Діти більш емоційні, ніж дорослі, тому що їх мозок відразу налаштований на емоційне розуміння, а логіка розвивається лише з часом. Це означає, що діти не ходять на шкільні уроки, тому що це їм буде «на користь» у майбутньому. Вони ходять до школи з двох причин: а) тому, що хочуть уникнути негативних емоцій (наприклад, засмучення батьків, самозниження за погану оцінку),  б) тому, що їм подобається процес.

Емоційна реакція на процес навчання критично важлива для утримання знань. Якщо дітям подобається процес, вони засвоюють його і роблять частиною свого мислення. Вони використовують знання знову і знову, передають це іншим. Це стає важливою частиною того, ким вони є і як вони реагують на світ. Якщо вони не люблять процес, немає гарантії, що вони засвоять або навіть запам’ятають інформацію. Навіть більше – якщо дітям не подобається процес отримання інформації, вони можуть навмисне відкинути й забути інформацію після того, як вона більше не потрібна в класі.

Зупиніться і подумайте, наскільки це важливо, якщо ваша дитина відвідує українську школу.

Ви досі хочете традиційний спосіб навчання?

Розумні педагоги бачать, що традиційні методи просто знайомі для них, але не ідеальні для учнів. А дуже розумні педагоги визнають, що найстаріші методи навчання були насправді дуже зосереджені на ученях.

Навчання, орієнтоване на учня, насправді далеко не нове. Сократ жив за тисячу років до ченців і їхніх столів. Можливо, він не назвав це «навчанням, орієнтованим на учня», але він використав багато його основоположних концепцій. Використовував їх просто тому, що вони працювали. Хотів, щоб його учні думали і брали участь у процесі відкриття; тому він очікував, що вони будуть задавати все глибші і глибші запитання. Він вів їх до аґори (центральної площі міста), давши їм можливість вчитися у звичайних людей. Він викликав їхню цікавість відкритими запитаннями і змусив критично подумати, щоб отримати відповідь. Таким чином він і його учні перевірили межі «Знань» у Стародавній Греції та розширили їх. Його методи не були прийняті всіма за його життя, але він просвітив увесь світ своїми напрямками дослідження. Ми не пам’ятаємо всіх тих, хто був невдоволений ним, але пам’ятаємо його, його учнів і те, як вони вплинули на наше мислення навіть сьогодні.

Сократ навчав Платона, який навчав Аристотеля, який навчав Олександра Великого, який підкорив половину відомого грекам світу.

Цей підхід, орієнтований на учня, не є новим, дивним чи неефективним. Це весело, захоплююче, а в нашій школі ще й по-новому залучає вашу дитину до української мови та культури.

Mи розпалюємо вогонь, щоб учні могли наповнити свої власні “чашки” і вже в дорослому житті підняти тост за довге життя української мови та культури.

Навчання, орієнтоване на учня, базується на 4 ключових концепціях:

1. Навчання є особистим – вчителі розуміють потреби кожного учня у навчанні і сприймають їх як окрему особистість, а не як одиницю класу. Вони створюють фундамент довіри, де безпечно вивчати нове.

2. Навчання спрямовано на розуміння та глибину – вчителі персоналізують уроки на основі сильних сторін та інтересів учня, щоб він або вона могли глибше зануритись у матеріал.

3. Навчання ніколи не припиняється. Учні мають різноманітні цікаві заняття в якості домашнього завдання, щоб вони могли відкривати нове, перебуваючи поза класом.

4. Навчання оцінює учнів – їх активно просять висловити свої ідеї в процесі навчання. Плани уроків складаються, щоб дати їм можливість вибирати, що досліджувати далі.